27

Серпень

2016

27 Серпень 2016

700 РОКІВ ТЬЮТОРСТВА: історична довідка

Феномен тьюторства тісно пов’язаний з історією європейських університетів і бере свій початок з Великобританії. Він оформився приблизно в XIV столітті в класичних англійських університетах – Оксфорді і трохи пізніше – в Кембриджі. З цього часу під тьюторство розуміють  форму університетського наставництва. У той час університет представляв собою братство, яке сповідує єдині цінності, що говорить на одній мові і визнає одні наукові авторитети. Англійський університет не дбав про те, щоб всі студенти слухали певні курси. Студенти з одних коледжів могли бути слухачами лекцій професорів з інших коледжів. Кожен професор читав і коментував свою книгу. Студенту треба було самому вирішувати, яких професорів і які предмети він буде слухати.

Університет же пред’являв свої вимоги тільки на іспитах, і студент повинен був сам вибрати шлях, яким він досягне знань, необхідних для отримання ступеня. У цьому йому допомагав тьютор. Процес самоосвіти був основним процесом отримання університетських знань, і тьюторство спочатку виконувало функції супроводу цього процесу самоосвіти.

Так як непересічною цінністю того часу була свобода (викладання і навчання), тьютор здійснював функцію посередництва між вільним професором і вільним школярем. Цінність свободи була тісно пов’язана з цінністю особистості, і завдання тьютора полягало в тому, щоб  об’єднати на практиці особистісний зміст і академічні ідеали.

У XVII столітті сфера діяльності тьютора розширюється – все більшого значення починають набувати освітні функції. Тьютор визначає і радить студенту, які лекції і практичні заняття найкраще відвідувати, як скласти план своєї навчальної роботи, стежить за тим, щоб його учні добре займалися і були готові до університетських іспитів. Тьютор – найближчий радник студента і помічник у всіх складнощах.

У XVII столітті тьюторська система офіційно визнається частиною англійської університетської системи, поступово витісняє професорську. З 1700 по 1850 рік у англійських університетах не було публічних курсів і кафедр. До іспитів студента готував тьютор. Коли в кінці XIX століття в університетах з’явилися і вільні кафедри і колегіальні лекції, то за студентом залишалося право вибору професорів і курсів. Протягом XVIII-XX століть в найстаріших університетах Англії тьюторська система не тільки не здала своїх позицій, але зайняла центральне місце в навчанні; лекційна система служила лише доповненням до неї.

Хоча історія виникнення тьюторства відноситься до середньовіччя, воно як ніколи затребуване саме сьогодні. Це пов’язано з безперервною освітою особистості, з пошуком нових навчальних технологій, нових освітніх центрів, і, в кінцевому підсумку, з потребою в самореалізації і професійному становленні.

Сучасний світ характеризується зростанням індивідуальної самосвідомості. Для особистості актуальним стає пошук свого шляху в професії, набуття авторського стилю діяльності, права на індивідуальну траєкторію розвитку. Практика показує, що якою б самостійністю не володіла людина, виникають ситуації, в яких особистість потребує супроводу з боку певного спеціаліста: супровід вибору професії, супровід прийняття рішення, вибору мети, супровід у важких життєвих ситуаціях тощо. Супроводжувати – значить слідувати поруч, разом з ким-небудь у якості супутника або супроводжуючого.